Річки, ставки та криниці стрімко міліють, а віднедавна вода зникає вже й у... свердловинах! Води не стає навіть у столітніх колодязях, на глибині 10 -- 20 метрів, пише газета Експрес Ця проблема загострюється з місяця в місяць. Криниці й водойми міліють не лише у гірських регіонах, а й у Центральній Україні, ба навіть на лісистих і болотистих землях Волині та Рівненщини. Спершу вважали, що причина в малосніжній зимі й сухій осені. Усі сподівалися, що весняні й літні дощі змінять ситуацію. Та ось ми мали дощовий травень, червень, були зливи й у наступні літні місяці. Однак ситуація стає дедалі драматичнішою. Навіть власники свердловин скаржаться: раніше мали прозору воду із добрим набором, а тепер -- замулена, та й з дуже низьким дебітом. "Ще торік у нашому ставку ловили рибку, -- розповідає Олег Кухарчук, житель райцентру Рожище. -- Нині ж там більше мулу, ніж води. Ще трохи -- і можна буде ходити через став. Другий ставок висох. У третьому води нема, лише мул". На обміління водойм і стрімке зниження рівня води нарікають жителі тисяч населених пунктів по всій Україні. "У нас пересох навіть потічок, що впадав у річку Нараївку. Такого не було сто років, -- кажуть у сільській раді Малинівки. -- Дуже ослабли джерела, з яких люди беруть воду для пиття і поливання городів. А багато джерел та криничок у навколишніх лісах узагалі пересохли". "Криниці стали швидко пересихати в останні два роки, -- відзначає Ростислав Антимис, фахівець із буріння артезіанських свердловин. -- Більшість із них прокопані до глибини 20 метрів, до твердої породи -- водотривкого горизонту, на якому затримуються опади, що просочилися через грунт. І що менше опадів -- то менше води. Найшвидше пересихають криниці на вапнякових грунтах, суглинку, пісках, на підвищених ділянках. Спочатку люди пробують чистити та поглиблювати їх. Це може на якийсь час допомогти, але проблеми не розв'яже". Чому відбуваються такі зміни? Чи можна якось зарадити висиханню водойм? І чи порятують нас глибокі свердловини? Про це говоримо з фахівцями. -- Чому різко знизився рівень води? -- На цей процес впливають різні фактори, -- пояснює Іван Залеський, кандидат географічних наук, доцент кафедри екології Національного університету водного господарства та природокористування. -- Перший -- зміна кліматичних умов. Якщо проаналізувати кількість опадів за останні роки, то не можна не помітити тенденції до зменшення. Другий фактор – циклічність змін клімату. Доведено, що величина опадів залежить від активності Сонця і змінюється через кожні одинадцять років. Зауважте: за останні роки з берегів не вийшла жодна річка. Ми фактично забули про повені. Натомість констатуємо, що рівень води у відкритих водоймах знизився на півтора-два метри, а притоки -- пересохли. -- Річковий сток формується в залежності від кількості опадів, -- каже Павло Шубер, кандидат географiчних наук, доцент кафедри фiзичної географiї ЛНУ iменi I. Франка. -- Коли нема дощу, то найперше починають пересихати найменші потічки, а в більших річках вода доходить до рівня меженю (найнижчий рівень води в річці). Неглибокі криниці порожніють, міліють навіть глибокі. -- Водоносні горизонти значно опустилися, -- каже Василь Корнійчук, спеціаліст із буріння свердловин. -- Вода тепер залягає глибше. Уже зараз у деяких регіонах, щоб добратися до води під землею, треба копати не менше як 35 метрів. А до тiєї, яку можна пити і використовувати для приготування їжі -- аж 70. -- Тобто, зараз ми живемо в маловодний період? І. Залеський: -- Так. І наближаємося до піку посушливих років. Дефіцит води відчуватиметься ще протягом 24 -- 36 місяців. А от наступні одинадцять років будуть повноводними. За цей час оптимальний баланс зазвичай встигає відновитися. П. Шубер: -- Посуху у наших широтах спричиняє і брак опадів у літній період, і відсутність снігу взимку. Коли сніг тане, то збагачуються запаси підземних вод. Якщо ж взимку опадів практично нема, то відповідно верхні водоносні горизонти накопичують недостатню кількість води. І якщо така ситуація з опадами спостерігається кілька років поспіль, тоді можна згадувати біблійну розповідь про сім ситих та сім голодних корів. -- А коли в Україні спостерігалися найбільші посухи? -- В Українi за останнi сто рокiв найпосушливiшим видався 1921 рiк, коли загалом на всiй територiї випало всередньому всього 414 мiлiметрiв опадiв. У той час середньорiчний показник становить 596 мiлiметрiв, -- каже Олена Донiч, начальник вiддiлу клiматологiї Центральної геофiзичної лабораторiї. За останнi кiлька рокiв зменшилася кiлькiсть опадiв, порівнюючи з нормою, у Житомирськiй, Тернопiльськiй та Вiнницькiй областях. У Києві у 1975 році випала мінімальна річна кількість опадів -- усього 396 міліметрів. А за цілий жовтень 2000 року в столиці не випала жодна крапля дощу. -- Спираючись на архівні дані гідрометеоцентру, можна говорити про те, що в останні десятиріччя у нас відбувається потепління, -- каже завідувач сектору організації робіт обласного гідрометцентру Оксана Софінська. -- Починаючи з 1997 року прослідковується абсолютне перевищення кліматичної норми річної температури. Минулий рік був найтеплішими за весь період наших спостережень, середньорічна температура повітря перевищувала кліматичну норму на 2,6 градуса. Середньомісячні температури повітря в більшості місяців року на 1,7 -- 3,7 градусів, а в січні, березні та серпні -- на 4,1 -- 5 градусів перевищували кліматичну норму. Опадів протягом року було менше за норму. Випало лише 408-547 мм, що становить 59 -- 80 відсоткiв річної кліматичної норми. -- Як забезпечити себе водою у посушливу пору? І.Залеський: -- Не варто розраховувати на довготривале життя криниць. Найкраще бурити артезіанські свердловини, робити централізовані водогони. Також треба відновити меліоративні системи, робити загати, щоб дощова вода дуже швидко не стікала поверхнею землі. Такі заходи допоможуть підвищити рівень підгрунтових вод. Навіть у посушливі роки. От на Горбаківському водозаборі рівень води зменшився із восьми метрів над землею аж до 10 метрів під землею. Що зробили комунальники? Збудували шлюз-регулятор. І тепер їм не страшні маловодні роки. Отож, треба намагатися відновити природний стан водного балансу. Якщо ж не вживати науково-обгрунтованих заходів, то зміни кліматичних циклів можуть створити нам чимало проблем. Р. Антимис: -- Свердловина -- це та ж сама криниця, тільки суттєво меншого діаметру та глибша. Її роблять спеціальною буровою установкою. Команда фахівців бурить отвір до водотривкого горизонту, після цього туди опускає обсадну трубу. Якщо порода глиниста, трубу забивають, якщо твердіша, то низ обсадної зацементовують, щоб поверхневі забруднені води, пливуни не потрапили в свердловину. Далі отвір глибше пробурюють тоншим діаметром -- аж до рівня водоносного горизонту. Він може бути навіть на глибині понад 100 метрів. Після того, як свердловина готова, бурові майстри опускають насос і викачують воду до напівпрозорого кольору. Продуктивною вважається свердловина, що дає не менше трьох кубометрів води за добу. Оскільки бурити її недешево, варто робити одну свердловину на кілька будинків. В. Корнійчук: -- У розвинених європейських країнах проблеми із водопостачанням у невеликих населених пунктах вирішують саме так. Роблять одну свердловину на все село, дотримуючись відповідних стандартів, розробляючи проект з вимірами підземних вод і геологічними дослідженнями. Після цього прокладають водопроводи до будинків і встановлюють лічильники на воду. Це виходить значно дешевше, ніж бурити свердловину на кожному подвір'ї окремо. -- А яка вода краща -- зі звичайних криниць чи з артезіанських свердловин? І. Залеський: -- Верхні грунтові води, якщо поруч немає забруднювачів, майже чисті. Натомість в артезіанських вміст заліза зазвичай перевищує норму. Тож треба знезалізнювати. Наприклад, у баштах. Туди вставляють спеціальні пристрої, запомповують воду і через півдоби її вже можна споживати. Р. Антимис: Якість води у криниці залежить від того, через що вона пройшла під час просочування. Дуже часто водоносний шар забруднений внаслідок людської діяльності (септики, туалети, каналізації, гноєсховища та смітники). Воду зі свердловини слід здати на аналіз -- адже вона може виявитись мінеральною і не придатною для щоденного використання. -- Вода зі свердловин у бактеріологічному складі виграє, бо чистіша, а от в хімічному -- програє, -- каже Михайло Говірний, спеціаліст із буріння свердловин. -- Однак при бурінні часом змішують водоносні горизонти -- верхні з'єднують із нижніми і таким чином забруднюють воду. -- То буріння свердловин може спричинити проблеми? -- Так, -- каже Тетяна Ривак, головний гідрогеолог геологорозвідувальної експедиції. -- У нас скасовано ліцензії на буріння. Відтак, часто буріння проводять нефахово, навмання. Не дають замовнику максимальної кількості води, яку можна отримати. А також виснажують водоносні горизонти, що зрештою лише погіршує проблему з браком води.
НПА "Пілігрим"
